Для тренування руки і ока я багато років, майже кожен день, роблю замальовки з натури олівцем, сангіною, кульковою ручкою, фломастером... Гадаю, так робить кожний професіонал. Одного разу їх побачив мій друг-художник, і умовив мене поділитись цим надбанням з глядачами у вигляді даного друкованого видання. «Адже це дуже повчально й корисно для студентів - майбутніх художників»- говорив він. Я вибрав для друку 40 малюнків у форматі А4, виконаних у різні роки, але одним інструментом - фломастером. Більшість малюнків я взяв «наживо», проте в деяких випадках посилив емоційне звучання, забравши зайве. Мій вибір малюнків спирався на присутність настрою, руху, якогось дійства, емоцій... Фломастер залишає дуже чітку лінію, але одні ї товщини (дріт), тому техніка роботи фломастером вимагає постійних тренувань та рішучості. Любі друзі, пам'ятайте, що «кількість переростає в якість»

З найкращими побажаннями,
О.Ф. Брєскін

Малюнки Олександра Брєскіна

Багато років я з захопленням спостерігаю за творчістю художника Олександра Брєскіна, який досконало володіє різноманітними мистецькими техніками. Живописець, дизайнер, ілюстратор, графік - ось неповний перелік мистецьких здібностей цієї талановитої людини. Повсякчас його творчість розкривається у новій площині. Спілкування з Брєскіним завжди плідне, як для мистецтвознавця, так і для шанувальника мистецтва. Тому мені було надзвичайно цікаво ознайомитись з альбомом його малюнків. Однією з перших іграшок у малюка є олівець, іноді дитина ще не дуже вміє розмовляти, а вже малює маму, тата, сонечко тощо. "Майбутній художник!"- вигукують батьки. Малюнок є основою усього образотворчого мистецтва, його школою. Минають роки навчання, багатогодинні постановки гіпсу, натюрмортів, натурників... І хтось неодмінно стає графіком, живописцем, скульптором, архітектором... Навіть простий навчальний малюнок у талановитої людини є витвором мистецтва. Згадаємо малюнки І.Рєпіна, В.Сєрова, Ф.Кричевського, де лінія олівця немовби народжується , набирає силу і зникає у повітряному просторі, що викликає у глядача почуття захвату від високої майстерності авторів. Малюнок стає не тільки підготовчим етапом до створення картини, він утверджується в якості незалежного виду мистецтва і займає значне місце в художній спадщині. Для малюнку використовують різні художні засоби: олівець, сангіну, крейду, вугіль, туш, за допомогою яких досягають виразного ефекту. Якщо лінія однієї товщини, то викладачі художніх навчальних закладів зневажливо кажуть: "намальовано дротом". Олександр Брєскін обрав для своїх замальовок фломастер, тобто інструмент, який малює "дротом", але в нього цей дріт перетворюється на басову струну, що яскраво звучить і випромінює справжнє мистецтво. Треба бути майстром і мати великий смак, щоб торкнутись фломастером паперу саме в необхідному місті, й настільки, наскільки це потрібно, адже фломастер не можна стерти гумкою. Художник вправно використовує точну і пружну лінію, якою окреслює людські силуети в розкутих позах, створює лаконічні портрети. Насолоджуйтесь і відчуйте звучання цього дійства. Художній малюнок - лише одна з граней творчості Олександра Брєскіна. З живописом, графікою, дизайнерськими роботами художника можна ознайомитись на його персональному сайті.

Мистецтвознавець Ніна Максимова

Вернiсаж у сiльськiй школi

Те, що школа є осередком культури особливо гостро відчувається у селі. Чи, може, це через те, що йдеться про Копачів? Адже лише два місяці тому у копачівській школі відбулася презентація нової збірки поезій Оксани Дзюби „Море у долонях” (Видавництво „Рада”). Хіба можна забути тремтливі дитячі голоси, які читають твої поезії? І ось уже у шкільному фойє розмістилися художні полотна Олександра Брєскіна, на створення більшості з яких митця надихнули неповторні копачівські пейзажі. Тож не чекаючи відкриття виставки, яке призначено на 24 квітня, поспішаємо познайомитися з експозицією. Хоч багато із цих полотен ми бачили ще з непросохлою фарбою, але отримали, мабуть, не менше вражень, ніж копачівські школярі, щирі очі яких світилися від подиву та захоплення, від того дива, яке і є справжнім мистецтвом. Вражає кожне полотно: чи то буянням весни, чи то вогняним зойком осені, чи розкішшю сонячного проміння у зимовий вечір. А яке багатство дощової палітри – від весняної дзвінкості, лагідності до осінньої суворості та холодної врочистості. І не можеш зрозуміти: чи це митець своїм пензлем силоміць загнав дощові краплинки на свої полотна, чи це маленькі пустунки самі стрибнули, щоб побешкетувати серед розмаїтого багатоголосся. І хоч в експозиції представлені в основному пейзажі та натюрморти, але не можна не помітити портрет Ірини Брєскіної. Дивовижно, як зумів Олександр Федорович передати глибокий та багатий внутрішній світ дружини, той Всесвіт, який вмістила у собі ця чарівна жінка. Кожен, хто знайомий з неповторною манерою письма Олександра Брєскіна, не міг не відчути могутній позитивний заряд, який митець закладає у свої полотна, прагнучи показати захоплення досконалістю та неймовірною красою нашого світу. Надзвичайно сильна аура гармонії та добра, яку випромінюють картини майстра, дарує його шанувальникам відчуття піднесення та душевної рівноваги, викликає бажання ще і ще повертатися до споглядання цих творів. Народження нового твору повністю захоплює художника, часом, позбавляє сну, а, часом, примушує забути про все буденне і полинути у той світлий та барвистий світ, його, Брєскіна, світ. У світі, що живе на полотнах Олександра Федоровича, немає місця сірій безнадії, його „Рудий вечір” віщує не темну ніч, а сонячне світання. Тож не дивно, що географія шанувальників майстра охоплює мало не всю земну кулю (США, Росія, Ізраїль тощо), а самі шанувальники художника, часом, стають його приятелями. Народжений у сім’ї військовослужбовця у м. Кай-сю (Північна Корея) майбутній художник у десятирічному віці потрапляє до Києва а, разом з тим, і у довічний полон до щедрої краси нашої української природи. Далі були Київське художнє училище, робота художником-оформлювачем, а з 1995 року – Олександр Федорович стає вільним художником. Олександр Брєскін член Київської спілки художників книги, член Київської спілки фотохудожників України. Свій нинішній вернісаж Олександр Федорович Брєскін присвячує копачівцям, зокрема, мешканцям Дубини, поряд з якими він творить вже шостий рік поспіль. Не можна не згадати монументальне полотно „Пам’ять”, на якому зображено козацький кам’яний хрест, що поблизу копачівського Барвінкового яру. У багатобарв’ї цієї картини ніби бачиш відголоски тих катаклізмів, які вирували протягом майже чотирьох століть навколо цієї визначної пам’ятки нашої історії. Нині художник працює над зображенням стародавньої копачівської Остриці, на якій була розташована фортеця Тумаш – останній форпост оборони Києва від татаро-монгольської навали. Отож, запрошуємо поринути у яскравий та неповторний світ, світ історії та сьогодення, реальності та фантазії, створений серцем нашого видатного сучасника. Вернісаж у сільській школі триватиме до 15 травня.

Оксана Дзюба, Борис Дзюба

My Guelder rose Lights

The life of art is closely connected with political events in society. The explosion of the Belovezhsk Agreement touched on my artwork as well. But it was not the tribute to fashion; it was the high wave of my open attitude to those events. The filling of patriotism has created my first ideas about the subject. Putting on to myself the creative task I would like to show my own interpretation of revival of spirituality and State system in Ukraine. The subject of my picture is based on folk art traditions and I wished it should be understandable not only to professionals.
Shining Guelder rose is the main essence of the subject. It symbolizes the Ukraine and the image of bird according to people legend is always striving for freedom and independence. Two birds symbolize family and their spread wings mean motion, independence and dignity. The red bird is beauty, warmth, confidence and the green bird means life. Swan-whiteness unites family and emphasizes love, purity and faithfulness. The domes of churches are growing from the rich Ukrainian soil lighted up with guelder rose. It is the incarnation of eternal dream of Ukrainian spirit about conciliarism. The bright green sprouts symbolize the beginning of new life.
The gamut of colours is the main part of my idea. It is like the Mary Oranta from the Saint Sophia cathedral of Kyiv shines with gold on the whole surface from light yellow to dark-red colours. Every spectator listening attentively to the sounds of my paintbrush can hear his own melody.

Olexander Breskin, the artist

„Співає колір на палітрі...”

Серед витонченого українського культурного загалу Олександр Брєскін відомий як художник, живописець, а не поет, хоч в одній з його віршованих медитацій є один рядок, який вповні характеризує його значний живописний доробок:
„Співає колір на палітрі...”
Олександр Брєскін народився в сім’ї військового інженера 1947 року
на Корейському півострові, а вже з 1957-го і донині мешкає в Києві.
Його мистецьке життя тісно пов’язане з важливими подіями в українському суспільстві. Наприклад, вибух Біловезької угоди спричинився не тільки до духовного піднесення, а й до нових творчих пошуків. То не була данина моді, то була висока хвиля відвертого захоплення тогочасними подіями. Почуття українського патріотизму спонукало перші задуми на цю тему. Тож, поставивши перед собою творче завдання, художник спробував виразити на полотні своє особисте розуміння української духовності та української державності, а сюжет, спираючись на кращі зразки народного малярства, хотів донести не лише до фахівців,
а й до широкого кола шанувальників образотворчого мистецтва.
Із творів того часу привертає увагу, зокрема, картина, яка носить назву „Калинове сяйво”. Сяюча калина, що символізує Україну, образ птаха, який в народній уяві споконвіку уособлює прагнення до волі й незалежності, постають головними в цьому сюжеті. Двоє птахів – то сім’я, а розкуті крила – рух, незалежність, гідність. Червонястий птах – краса, тепло, впевненість, а зеленкуватий – життя. Білина лебединої чистоти й вірності об’єднує сім’ю. Із родючої української землі, осяяної жаром калини та промінням вічного сонця, виростають куполи храмів, що є втіленням віковічного прагнення української душі до соборності.
Яскраві зелені паростки сповіщають про відродження нового життя.
Минуло більше десяти років, і всю Україну огорнула надзвичайно потужна і чиста аура Майдану, і в художника з’явилося кілька творів із назвами „Майдан”, „Відродження” та ін. На них зображене пругке маєво кольорів,
нестримне вировисько прапорів синьо-жовтих, оранжевих...
Так і вчувається клекіт одностайної української людності...
Кольорова гама Олександра Брєскіна є важливою складовою його творчого задуму. Його кольорова гама, як і Марія Оранта із Софії Київської, сяє золотом по всій поверхні від блідо-жовтого до червоно-чорного, кожен глядач, вслухаючись у звукові відтінки художницького пензля, може почути свою мелодію.
Як митець, Брєскін насамперед приваблює вираженням суттєвих основ буття засобами кольорової та світлової гармонії, а стародавнє українське народне мистецтво вважає основою сучасного малярства у всіх його напрямках.
Художник глибоко усвідомлює тіньові прояви, а також трагізм існування в нашому недосконалому земному бутті, тож не випадково в його картинах звучить співпереживання з усім живим в усьому його розмаїтті, та над усе бринять оптимістичні настрої, які йому вдається оздобити філософським звучанням.
Сяйво веселкового світла в його роботах дивовижне і, здається, що полотна випромінюють не просто світло і колір, а яскраві емоції людської душі, випромінюють, виказують, визвучують оптимістичну музику повнокровного людського єства, даруючи надію. Незбагненним чином у його творчості поєднується непоєднуване. Майстер сам признався: „Мої вчителі Далі і Приймаченко, українські народні мелодії і джаз, гомін моря і шепіт листя, грайлива прозорість джерела і грізний гуркіт гірського потоку, увесь дивосвіт барвистого дійства”.
Поєднання недоговореного і завершеного, життєдайна світлова стихія своєю хаотичною бурхливістю виплескується на глядача
і сотворяє світ цілісним, таким, яким він є у Брєскіна.
Мову його мистецтва здатен зрозуміти кожен, хто прагне пізнання, для кого світ – це дивовижна містерія світла і кольору, торжество існування. Проте кожен небайдужий глядач має змогу по-своєму сприйняти його символи-образи й у мерехтінні багатобарв’я віднайти своє, власне світосприйняття.
Деякі його роботи породжують потік думок, манять подорожувати лабіринтами, створеними чарівним пензлем митця, його роздумами, стимулюють власний ментальний пошук, інші – викликають із глибин пам’яті дивовижні спогади.
Художник Брєскін живе у світі, який сам вигадав, сотворив і продовжує вдосконалювати, світі, який поєднав у собі емоційні прояви, ірраціональну містичну гру підсвідомості, а також раціональний пошук власних світоконструкцій, подорожі у вигадані простори, намагання засобами мистецтва збагнути навколишній світ та внутрішню сутність людського єства.
Його шлях у мистецтві пульсує на межі реального та ірреального світів, його твори – це симбіоз стилізованих зображень, накладених одне на одне, які створюють фантастичну частку картини світу,
це – чудовий смак і гармонія на кожному клаптику полотна.
Напрямок його творчості, який ми бачимо в картинах „Весняна мелодія”, „Музика стрімкого танцю”, „Юридичне переплетіння” та інших, безумовно мистецтвознавці ще мають дослідити, обґрунтувати і назвати. Сам майстер, і я з ним погоджуюся, називає це мистецтвом майбутнього, що ґрунтується на первісних пектрогліфах-символах, удосконалених тисячоліттями розвитку нашої цивілізації. Цей напрямок у творчості Брєскіна з’явився поступово внаслідок заняття плакатом, емблематикою, розробкою шрифтів, товарних знаків тощо.
Ця мистецька стежина, на яку майстер ступив на рубежі тисячоліть, поступово переростає в широкий творчий шлях.
Завдяки досконалому володінню різними техніками образотворчого мистецтва, особливому колориту творів Брєскіна легко впізнати серед багатьох сучасних художників на виставках живопису, графіки, на акварельних вернісажах.
З 2000 року Олександр Брєскін відкрив свій сайт в Інтернеті, і світова спільнота має можливість знайомитися з його малярством.
Подивіться на його картини, поміркуйте, спробуйте розшифрувати ці мистецькі послання, відчуйте насолоду від оптимістичної енергетики автора, помовчіть і нехай у вас народиться своя, власна мелодія.

Борис Дзюба

2006